На основі сили здатності речовини отримувати електрони її можна класифікувати на сильні окислювачі, помірні окислювачі та слабкі окислювачі, щоб приблизно описати її дію в окисно-відновних реакціях. Однак межі цієї класифікації розпливчасті. Іноді межа базується на іонах кисню (O2/H2O, E∅=1.229V [2]) та іонів заліза (Fe3+/Fe2+, E∅=0.771V [2]). З’єднання з окисною здатністю, що перевищує окиснювальну здатність кисню, є сильними окисниками, ті, що слабші, ніж у іонів заліза, є слабкими, а ті, що знаходяться між ними, є помірними окисниками. За ступенем небезпеки їх поділяють на первинні і вторинні окислювачі.
За хімічним складом окислювачі поділяються на неорганічні та органічні. Вони також можуть бути класифіковані на наступні три категорії відповідно до середовища, необхідного для реакції окислення:
(1) Окисники кислого середовища (наприклад, перекис водню, пероцтова кислота, дихромат натрію, хромова кислота, азотна кислота, перманганат калію, персульфат амонію).
(2) Окисники в лужному середовищі (наприклад, гіпохлорит натрію, перкарбонат натрію, перборат натрію, перборат калію).
(3) Окисники в нейтральних середовищах (наприклад, бром, йод).
