В окисно-відновних реакціях речовина, яка отримує електрони, називається окислювачем, а речовина, яка втрачає електрони, називається відновником. У більш вузькому сенсі окислювач може також стосуватися речовини, яка може віддавати кисень іншій речовині; аналогічно, фторуючий агент - це речовина, яка може віддавати фтор речовині, як і хлоруючі агенти, бромні агенти тощо.
Окисник - це речовина, яка отримує електрони та піддається відновленню в окисно-відновній реакції. Його окиснювальна здатність визначається тенденцією-до отримання електронів елемента з вищою-валентністю та може бути виміряна стандартним потенціалом водневого електрода. Кисне-вмісні окислювачі є більш активними в кислих умовах, оскільки зв’язок X-O є нестабільним, тоді як речовини з вищою молекулярною симетрією (такі як перхлорат-іони) мають меншу окислювальну здатність. На основі їх -здатності накопичувати електрони їх можна розділити на три категорії: сильні, середні та слабкі, з іонами кисню (стандартний потенціал 1,229 В) і іонами заліза (0,771 В) як лінію розмежування. За хімічним складом їх поділяють на неорганічні та органічні окислювачі, а за реакцією середовища — на кислі (наприклад, біхромат натрію), основні (наприклад, гіпохлорит натрію) і нейтральні (наприклад, йод). Він широко використовується в металургійному очищенні та виробництві акумуляторів. Під час зберігання його слід тримати подалі від органічних речовин і кислот, щоб уникнути розкладання, викликаного теплом або вологою.
